3 Царств 2

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Заповіт Давида Соломонові

2 Коли прийшов час Давидові помирати, він залишив заповіт своєму сину Соломону. ² «Я скоро піду шляхом, яким іде весь світ,—сказав він.—Тож будь міцним, покажи себе справжнім чоловіком. ³ Зважай на настанови Господа твого Бога: іди Його дорогою і дотримуйся Його вказівок і наказів, Його законів та вимог, як написано в Законі Мойсеєвому, щоб міг ти досягти успіху в усьому, хоч би що робив, і всюди, хоч би куди пішов, ⁴ щоб Господь міг виконати дану мені обіцянку. Ось що обіцяв Господь: „Якщо твої нащадки зважатимуть на те, як жити, якщо вони віддано йтимуть переді Мною з усім серцем і всією душею, вони завжди сидітимуть на троні Ізраїлю”.

⁵ Зараз ти сам знаєш, що зробив Йоав, син Зеруї, зі мною, а також з двома командуючими ізраїльського війська: Авнером, сином Нера, і Амазою, сином Єтера. Він убив їх, проливши їхню кров у мирний час, як у битві. І цією кров’ю забруднив свій пасок і сандалі на ногах. ⁶ Зроби як вважаєш за потрібне, але відніми у нього життя, не давши його голові посивіти.

⁷ Будь милостивий до синів Барциллая з Ґілеада і дозволь їм бути одними з тих, хто їсть за твоїм столом. Вони були на моєму боці, коли я втікав від твого брата Авесалома.

⁸ І пам’ятай що, при тобі є Шимей, син Ґери, з коліна Веніаминового, з Багурима, який прокляв мене страшним прокляттям того дня, коли я йшов до Маганаїма. Коли він зустрів мене при Йордані, я заприсягнувся йому Господом: „Я не страчу тебе мечем”. ⁹ Та зараз не вважай його невинним. Ти чоловік мудрий, ти знатимеш, що з ним робити. Зведи його сиву голову в Шеол у крові».

¹⁰ Тоді Давид відійшов спочивати зі своїми батьками й був похований у місті Давидовім. ¹¹ Він царював сорок років в Ізраїлі: сім років у Хевроні й тридцять три в Єрусалимі.

Соломон зміцнює владу

¹² Тож Соломон сів на трон свого батька Давида і надійно зміцнив свою владу.

¹³ Тоді Адонія, син Хаґґіта, прийшов до Батшеби, матері Соломона. Батшеба спитала його: «Ти прийшов з миром?»

Він відповів: «Так, з миром». ¹⁴ Тоді додав: «Я маю тобі щось сказати». Вона промовила: «Можеш говорити».

¹⁵ «Як знаєш,—сказав він,—царство було моїм. Весь Ізраїль дивився на мене як на свого царя. Але все змінилося, і царство перейшло до мого брата, оскільки воно судилося йому Господом. ¹⁶ Зараз я маю єдине прохання до тебе. Не відмов мені». Вона промовила: «Можеш просити».

¹⁷ Тож він повів далі: «Будь ласка, попроси царя Соломона віддати за мене шунамитянку Авішаґ. Він не відмовить тобі».

¹⁸ «Гаразд,—відповіла Батшеба,—я поговорю з царем про тебе».

¹⁹ Коли Батшеба прийшла до царя Соломона, щоб поговорити з ним про Адонію, цар підвівся їй назустріч, низько вклонився й сів на трон. Принесли трон для матері царя, і вона сіла по праву руку від нього.

²⁰ «Я маю одне дрібне прохання до тебе,—сказала вона,—не відмов мені». Цар відповів: «Тож проси, мамо моя, я не відмовлю тобі».

²¹ То вона сказала: «Нехай шунамитянка Авішаґ стане дружиною твого брата Адонії».

²² Цар Соломон відповів матері: «Чому ти просиш шунамитянку Авішаґ для Адонії? Ти можеш так само попросити для нього царство, зрештою він мій старший брат, для нього та для священика Авіатара і Йоава, сина Зеруї!»

²³ Тоді цар Соломон заприсягнувся Господом: «Нехай Бог вчинить зі мною так і навіть гірше, якщо Адонія не заплатить життям за це прохання! ²⁴ А тепер, так само певно, як і те, що Господь живий, Той, Який всадовив мене в безпеці на трон батька мого Давида, і, як обіцяв, заснував династію для мене, клянуся у тому, що Адонія сьогодні помре!» ²⁵ Отож, цар Соломон дав наказ Бенаї, сину Єгояди, і той вбив Адонію.

²⁶ Священику Авіатару цар сказав: «Повертайся на свої поля в Анатоті. Ти заслуговуєш на смерть, але я не вб’ю тебе зараз, оскільки ти ніс ковчег Господа Бога перед моїм батьком Давидом і ділив з ним усі труднощі». ²⁷ Так Соломон вигнав Авіатара зі священицтва Господнього, виконуючи слова Господа, сказані в Шило про оселю Елі.

²⁸ Коли новина дійшла до Йоава, який був у змові з Адонією, але не Авесаломом^[a], він утік у намет Господній і вхопився за роги жертовника^[b]. ²⁹ Царю Соломону сказали, що Йоав утік у намет Господній і зараз стоїть біля жертовника. Соломон наказав Бенаї, сину Єгояди: «Йди забий його!»

³⁰ Тоді Беная ввійшов у намет Господній і сказав Йоаву: «Цар наказав: „Виходь!”» Але той відповів: «Ні, я помру тут». Беная доповів цареві: «Ось як Йоав відповів мені».

³¹ І цар наказав Бенаї: «Роби, як він каже. Убий і поховай його, і тим змиєш з мене та роду мого батька невинну кров, яку пролив Йоав. ³² Господь відплатить йому за кров, яку він пролив. Мій батько Давид не знав, що він напав на двох чоловіків і вбив їх мечем. Обидва вони: Авнер, син Нера, командуючий ізраїльським військом та Амаза, син Єтера, командуючий юдейським військом, були кращими й справедливішими від нього. ³³ Нехай провина за їхню кров назавжди ляже на голову Йоава та його нащадків. А в Давида та його нащадків, його роду та його трону нехай назавжди буде мир Господній».

³⁴ Тож Беная, син Єгояди, пішов, ударив Йоава і вбив його. Він був похований у своїй власній землі^[c] в пустелі. ³⁵ Цар призначив Бенаю, сина Єгояди, керувати військом замість Йоава й замінив Авіатара священиком Задоком.

³⁶ Тоді цар послав по Шимея і сказав йому: «Зведи собі будинок в Єрусалимі й живи там, але нікуди звідти не йди. ³⁷ Того дня, коли підеш і перетнеш долину Кідрон, можеш бути певний, що помреш. Твоя кров буде на тобі».

³⁸ Шимей відповів цареві: «Те що ти кажеш, правильно. Твій слуга робитиме так, як мій володар-цар сказав». І Шимей довго жив у Єрусалимі.

³⁹ Але через три роки двоє рабів Шимея втекли до Ахіша, сина Мааки, царя Ґата, і Шимею сказали: «Твої раби в Ґаті». ⁴⁰ Тут він осідлав свого віслюка й подався до Ахіша, до Ґата шукати своїх рабів. Так Шимей пішов і привів назад своїх рабів із Ґата.

⁴¹ Коли Соломону сказали, що Шимей пішов з Ізраїлю до Ґата й повернувся, ⁴² цар покликав Шимея і сказав йому: «Чи я не наполягав на тому, щоб ти заприсягнувся Господом, і чи не застерігав я тебе: „Того дня, коли ти підеш кудись звідси, можеш бути певний—ти помреш?” Тоді ти сказав мені: „Те, що ти кажеш справедливо. Я підкорятимуся”. ⁴³ Чому ж ти тоді не дотримався клятви Господу й не підкорився моєму наказу?» ⁴⁴ Цар також сказав Шимею: «В серці своєму ти знаєш все те зло, яке ти зробив батькові моєму, Давидові. Тепер Господь відплатить тобі за всі твої лихі вчинки. ⁴⁵ Але цар Соломон буде благословенний, і Давидів трон завжди стоятиме перед Господом».

⁴⁶ По тому цар дав наказ Бенаї, сину Єгояди, і той пішов, вдарив Шимея і вбив його.

Царство тепер міцно затвердилося в Соломонових руках.