2-е к Коринфянам 4

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Скарби духовні в глиняних глечиках

4 Ось чому, маючи це служіння з Божої милості, ми не впадаємо у відчай. ² Навпаки, ми цілком відмовились від таємних і ганебних звичаїв. Ми не вдаємося до шахрайства, ані до перекручення Слова Божого. Виявляючи Істину, ми віддаємо себе людському сумлінню перед Богом. ³ І якщо Добра Звістка, яку ми проповідуємо, схована, то лише для тих, хто став на шлях загибелі.

⁴ Сатана—«бог»^[a] цього світу, осліпив розум цих невіруючих, щоб вони не бачили світла, що йде від Доброї Звістки про славу Христа, та Він є образом Всевишнього Бога. ⁵ Бо ми не про себе проповідуємо, а про Ісуса Христа як Господа, і про те, що ми ваші слуги заради Ісуса.

⁶ Бог сказав: «Із темряви засяє світло»^[b]. Воно засяяло у наших серцях, щоб збагатити нас світлом пізнання слави Божої, яка сяє в особі Ісуса Христа. ⁷ Та ми, неначе глиняні глечики, які тримають цей скарб, щоб показати, що ця найвища сила належить Богу, а не нам. ⁸ У всьому нас усіляко пригноблюють, та ми не роздавлені; нас збивають з пантелику, та ми не впадаєм у розпач. ⁹ Нас переслідують, та ми не покинуті Богом; нас збивають з ніг, та ми не гинемо. ¹⁰ Ми повсякчас зазнаємо смерть Ісуса в наших тілах, щоб і життя Його в нас також виявилося. ¹¹ Нас, живих, завжди віддають на смерть за Ісуса, щоб його життя виявилося в наших смертних тілах. ¹² Отже, смерть порядкує в нас, а життя—у вас.

¹³ Ми маємо один і той же Дух віри, про який сказано у Святому Писанні:

«Я повірив, і тому говорив»^(A).

Отже, ми теж віримо, і тому говоримо. ¹⁴ Ми знаємо, що Той, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, також воскресить і нас разом з Ісусом, і поставить нас разом з вами перед Ним. ¹⁵ Бо все це робиться заради вас, щоб, як милість Божа поширюється на все більше число людей, вона приносила все більшу подяку і славу Богу.

Життя у вірі

¹⁶ Ось чому ми не впадаємо у відчай. Навіть, якщо зовні ми старіємо і слабшаємо, проте, внутрішньо ми щодня оновлюємося. ¹⁷ Бо легке короткочасне страждання приносить нам вічну славу, яка безмежно перевершує ці страждання. ¹⁸ Ми зосереджуємося не на очевидному, а на тому, що є невидимим, бо видиме—тимчасове, а невидиме—вічне.