2 Царств 12

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Натан звертається до Давида

12 Господь послав Натана до Давида. Прийшовши до Давида, він сказав: «В одному місті жили два чоловіки: один був багатий, а другий—бідний. ² У багача була сила-силенна овець та худоби, ³ а в бідного не було нічого, крім маленької овечки, яку він купив. Він доглядав її, і вона виросла разом з його дітьми. Овечка їла те, що й він, пила з його чашки й навіть спала в його обіймах. Вона була йому за дочку. ⁴ Якось прийшов мандрівник, але багач не захотів зарізати вівцю чи худобину, щоб нагодувати подорожнього, який до нього прийшов. Натомість він забрав ягничку в того бідака й зготував її для прибулого чоловіка».

⁵ Давид спалахнув від гніву на того чоловіка й сказав Натану: «Заприсягаюсь Господнім життям, що чоловік, який так вчинив, заслуговує на смерть! ⁶ Він мусить у чотири рази^[a] заплатити за ягнятко, бо він, не маючи жалю, так негідно вчинив».

Натан говорить з Давидом про його гріх

⁷ Натан сказав Давидові: «Тим чоловіком є ти! Ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я помазав^[b] тебе царем Ізраїлю, Я врятував тебе від руки Саула. ⁸ Я ввірив тобі дім твого володаря і дружин твого володаря. Я дав тобі доми Ізраїля та Юди. І якби всього цього було замало, Я б дав тобі ще більше. ⁹ Чому ж ти знехтував Господнім словом і зробив те, що є злом в Його очах? Ти згубив мечем Урію-хиттита, а дружину забрав собі. Ти вбив його мечем аммонійців. ¹⁰ Ось чому меч ніколи тепер не залишить твій дім, бо ти зневажив Мене і взяв дружину хиттита Урії собі за дружину”.

¹¹ Ось що Господь говорить: „Я нашлю на тебе горе, яке вийде з твого ж дому. На твоїх очах Я заберу твоїх дружин і віддам тому, хто дуже близький тобі, а він серед білого дня ляже з твоїми дружинами. ¹² Ти зробив це потай він усіх, а Я вчиню так серед білого дня на очах усього Ізраїлю!”»

¹³ Давид зізнався Натану: «Я згрішив проти Господа».

Натан відповів: «Господь зняв з тебе гріх, ти не помреш. ¹⁴ Але за те, що ти зневажив Господа, син, який народиться в тебе, помре».

Немовля Давида і Батшеби помирає

¹⁵ Після того, як Натан пішов додому, Господь уразив дитя, яке народилося в Урієвої дружини та Давида. Маля захворіло. ¹⁶ Давид благав Господа спасти, помилувати дитя. Він постився і, усамітнившись у домі, проводив ночі, лежачи на долівці.

¹⁷ Коли старші домашні оточили його, намагаючись підняти з землі, він відмовився підвестися, не їв з ними. ¹⁸ На сьомий день дитина померла. Давидові слуги боялися сказати йому, що дитя вже мертве, тому що думали: «Коли ще жило маля, ми казали Давидові, але ж він не слухав. Як ми можемо йому сповістити, що дитя мертве? Він може щось страшне вчинити».

¹⁹ Давид помітив, що слуги перешіптуються, і зрозумів, що дитя мертве.

«Дитина померла?»—запитав він.

«Так,—відповіли йому,—малюк мертвий».

²⁰ Давид підвівся на ноги з землі. Умившись, він змастив себе оливою, перевдягнувся й пішов у Господній Дім поклонитися Йому. Потім повернувся до себе й попросив, щоб йому принесли щось поїсти і почав їсти.

²¹ Слуги його запитали: «Чому ти так поводишся? Коли дитя ще жило, ти постився й плакав, а тепер, коли дитя мертве, ти підвівся й почав їсти!»

²² Він відповів: «Коли ще дитя жило, я голодував і тужив тому, що я думав: „Хто знає? Може Господь змилостивиться й залишить дитя жити. ²³ А тепер, коли воно померло, навіщо мені поститися? Хіба я можу повернути його до життя? Колись я піду до нього, а не воно повернеться до мене”».

Народження Соломона

²⁴ По тому Давид утішив дружину Батшебу, пішов у покої її і ліг з нею. Вона народила сина, якого вони назвали Соломоном. Господь його любив, ²⁵ і оскільки Господь полюбив його, Він послав звістку через пророка Натана, щоб дитину назвали Єдидією^[c].

Давид здобуває Равву

²⁶ Між тим Йоав воював з аммонійським столицею Раввою. Захопивши царську фортецю, ²⁷ він послав людей до Давида, щоб ті передали таке: «Я бився за Равву й захопив водопостачання. Збери ²⁸ ще воїнів, оточи місто й захопи його. Інакше я захоплю місто, і його назвуть моїм іменем».

²⁹ Зібрав Давид усе військо й вирушив на Равву, вступив у бій і захопив місто. ³⁰ Він зняв корону з голови їхнього царя^[d]. Прикрашена дорогоцінними каміннями, золота корона важила один талант^[e]. Її було покладено на голову Давида. І ще він захопив у місті багато здобичі.

³¹ Він вивів людей, що мешкали в місті і змусив їх працювати пилами, залізними кирками та сокирами або примусив їх працювати в цегельні^[f]. Таке сталося з усіма аммонійськими містами, а потім Давид з усім військом повернувся до Єрусалима.