2 Летопись 6

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Соломонове благословення

6 Тоді сказав Соломон: «Господь каже, що буде Він жити в темній хмарі. ² Я збудував величезний храм для Тебе, місце Твого повічного перебування».

³ В той час, як весь народ Ізраїлю зібрався і стояв там, цар повернувся й благословив його. ⁴ Тоді він мовив:

«Господу хвала, Богу Ізраїлю, Хто власноручно виконав усе, що обіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду. Ось що казав Господь: ⁵ „З того дня, як Я вивів народ Мій з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін ізраїльських, щоб збудувати храм в Моє ім’я, і Я не обрав вождя для народу Ізраїля. ⁶ Але тепер Я обрав Єрусалим, щоб ім’я Моє там було, і Я обрав Давида правити Моїм народом ізраїльським”.

⁷ Мій батько Давид дуже хотів збудувати храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. ⁸ Але Господь сказав моєму батькові Давиду: „Те, що було в тебе щире бажання побудувати храм в Моє ім’я—це добрий намір. ⁹ Однак ти не збудуєш храм, а твій син—кров і плоть твоя, саме він збудує храм в ім’я Моє”.

¹⁰ Господь дотримався Своєї обіцянки: я царюю після батька мого Давида і сиджу на троні Ізраїлю, як і обіцяв Господь. І я збудував храм в ім’я Господа, Бога Ізраїлю. ¹¹ В ньому я розмістив ковчег з Угодою, яку Господь уклав з народом Ізраїлю».

Соломонова молитва

¹² Соломон став перед вівтарем Господнім перед усім народом Ізраїлю й простягнув руки. ¹³ Він зробив бронзове узвишшя п’ять ліктів^[a] завдовжки, п’ять ліктів завширшки та три лікті^[b] заввишки й помістив його посередині двору. Він піднявся на узвишшя, а тоді упав на коліна перед усіма ізраїльтянами, що зібралися, й, простягнувши руки до небес, ¹⁴ і промовив:

«О Господи, Боже Ізраїлю, ні на небі, ні на землі немає такого Бога, як Ти. Ти виконуєш Свій Заповіт про любов до слуг Твоїх, які всім серцем дотримуються шляху Твого. ¹⁵ Ти виконав Свою обітницю, що дав Своєму слузі Давиду, моєму батькові. Ти устами Своїми пообіцяв і руками Своїми виконав її, як і сьогодні.

¹⁶ Тепер Господи, Боже Ізраїлю, виконай ту обіцянку, яку Ти дав Своєму слузі Давидові, батькові моєму, коли сказав: „Завжди твої сини сидітимуть на троні Ізраїлю, доки вони пильнуватимуть все те, що роблять, згідно з Моїми законами, як ти це робив”. ¹⁷ А тепер, о Господи, Боже Ізраїлю, нехай здійсниться слово Твоє, яке Ти дав Своєму слузі Давиду.

¹⁸ Та чи справді Бог житиме на землі з людьми? Небеса й навіть увесь всесвіт не можуть вмістити Тебе. Наскільки ж менший храм, збудований мною! ¹⁹ Отож зглянься на молитву й благання Твого слуги, о Господи, мій Боже. Почуй плач і молитву, якими Твій слуга звертається до Тебе. ²⁰ Нехай очі Твої будуть звернені до цього храму вдень і вночі, до місця цього, де, за словами Твоїми, помістиш Ти ім’я Своє. Тож почуй молитву слуги Твого, який молиться до цього храму. ²¹ Почуй благання Свого слуги й Свого народу ізраїльського, коли вони молитимуться на цьому місці до Тебе. Почуй з Небес, місця де Ти живеш, а почувши, прости.

²² Якщо хтось вчинить зле проти ближнього свого і стверджуватиме, що він невинний, то він буде змушений прийти до цього вівтаря й присягнутися у своїй невинності. ²³ Тоді почуй з Небес і розсуди слуг Своїх: засуди винного й покарай відповідно його вчинкам, та виправдай невинного й нагороди його згідно з його праведністю.

²⁴ Якщо ж ворог переможе Твій народ ізраїльський за те, що він згрішив проти Тебе, але він повернеться знову до Тебе й, сповідуючи ім’я Твоє, молитиметься, пощади проситиме в Тебе в храмі цьому, ²⁵ тоді почуй з Небес і вибач гріхи Твоєму народові ізраїльському й поверни його на землю, яку віддав його батькам.

²⁶ Якщо ж небеса зімкнуться й не буде дощу, бо Твій народ згрішив проти Тебе, і коли люди молитимуться на цьому місці й каятимуться іменем Твоїм, відвернувшись від свого гріха, бо Ти наслав страждання на них, ²⁷ тоді почуй їх з Небес і прости гріх слугам Своїм, Своєму народу ізраїльському. Настанови їх на шлях праведного життя й пошли дощ на землю, яка була дана Тобою в спадщину народу Твоєму.

²⁸ Коли ж на землю прийдуть голод або чума, або почнуть гинути рослини від іржі, сарани, чи черви, або вороги візьмуть їх в облогу в їхніх же містах, хоч яке б лихо або напасть спіткала їх, ²⁹ та коли хтось із Твоїх людей ізраїльських звернеться з молитвою та благанням (бо кожна людина знає свій біль і страждання) й простягне руки до цього храму, ³⁰ тоді почуй з Небес, місця де Ти живеш. Вибач і вчини з кожним згідно з вчинками його, оскільки Ти знаєш, що в кожного на серці. Тільки Ти знаєш, що на серці в кожної людини! ³¹ Тож вони боятимуться й поважатимуть Тебе протягом усього життя, що житимуть на землі, яку Ти дав нашим батькам.

³² Щодо іноземця, який не належить до народу Ізраїлю, але прийде з далеких земель завдяки величному імені Твоєму й правиці могутній, коли він прийде помолитися у цьому храмі, ³³ тоді почуй з Небес, де Ти живеш, і зроби те, про що просить Тебе чужинець, тоді всі народи землі знатимуть ім’я Твоє і боятимуться Тебе, як боїться Твій власний народ ізраїльський, і будуть знати, що цей храм, який я збудував, щоб вшанувати Тебе, носить Твоє ім’я.

³⁴ Коли ж народ Твій піде війною проти своїх ворогів, хоч куди б Ти їх послав, і коли вони молитимуться Тобі, дивлячись на це місто, обране Тобою, і на храм, що я збудував в ім’я Твоє, ³⁵ тоді почуй з Небес їхні молитви та благання і підтримай їх.

³⁶ Якщо вони скоять гріх проти Тебе, оскільки немає людини без гріха, і Ти розгніваєшся на них й віддаси їх ворогові, який забере їх у полон у далекі чи близькі землі, ³⁷ і якщо вони отямляться на чужині в полоні, покаються й благатимуть Тебе, кажучи: „Ми скоїли гріх, ми зробили зле й ганебне” ³⁸ —і якщо вони повернуться до Тебе всім своїм серцем і душею на чужині в полоні і молитимуться Тобі за ту землю, яку Ти дав їхнім батькам, про те місто, що Ти обрав, та храм, збудований мною в Твоє ім’я, ³⁹ тоді почуй з Небес, де Ти живеш, почуй їхні молитви й благання і підтримай їх. І пробач народ Свій, який згрішив проти Тебе. ⁴⁰ Отож, мій Боже, хай очі Твої будуть розплющені, а вуха—уважні до молитв, вознесених з цього місця.