Add parallel Print Page Options

Псалом Давида, коли він перебував у юдейській пустелі.

О Боже, Ти мій Бог, якого прагну бачить,
    душею спраглою і тілом я до Тебе лину,
    мов у безводній і засушливій пустелі.
Це так, немов коли я бачив з’яву,
    коли явився Ти мені в святому храмі[a],
    коли у силі й славі Ти постав переді мною.
Чого ще кращого в житті чекати?
    Та лиш Твою любов безмежну,
    устами спраглими Тобі оспівувати хочу!
І скільки житиму, Тебе благословляти буду,
    здійматиму до неба руки, посилаючи Тобі хвалу.
Я втішений, немов найкращих куштував наїдків,
    устами щирими душа тебе вславляє!

Про Тебе буду пам’ятати в спочивальні,
    глухої ночі всі думки мої про Тебе.
Ти—моя надійна поміч,
    у тіні крил Твоїх я звеселів.
Душею я завжди тягнусь до Тебе,
    як руки Твої праведні підтримують мене.

10 А хто задумує мене згноїти,
    самі у смертну яму попадуть.
11 Їх знайде меч,
    лисиця розшматує їх.
12 Щасливий буде цар, бо має Бога,
    прославлять Бога всі, хто присягавсь йому!
    Він примусить змовкнути лживі вуста.

Footnotes

  1. 63:3 в святому храмі Буквально «у Його святості».