Плач Иеремии 1

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

² Єрусалим тепер вночі ридає гірко,
    пекучі сльози на її щоках.
Ніхто з коханців не прийде втішити,
    бо зрадили і стали ворогами їй.

³ Пішла у вигнання Юдея,
    в життя тяжкої праці й рабства.
Між іншими народами їй не знайти спочинку.
    Нападники її зловили на тісних стежках^[b].

⁴ О суму сповнені шляхи Сіона!
Прочан не буде на її святах,
    зітхають проповідники її, порожні її брами,
    сумні^[c] її дівчата, гірко їй самій.

⁵ Таки перемогли вороги Єрусалима,
    тепер задовольняються життям.
Хіба не за гріхи численні Господь її страждати змусив?
    За те й дітей її в полон забрали.

⁶ Чи не за те й краса її змарніла?
    Князі її, мов олені, що пасовиська не знайшли,
    ледь-ледь плетуться, утікаючи від ворогів.

⁷ Лише за днів приниження і безпритульності народу
    Єрусалим пригадує усі скарби свої прадавні.
Коли народ її потрапив до ворожих рук
    і нікому допомогти їй.
    Збиткуються з її поразки вороги.

⁸ Єрусалим великий гріх вчинила,
    тож і нечистою зробилася вона.
Хто вихваляв її колись, тепер принижує,
    бо бачить голизну її.
    Вона ж лиш стогне і ховає очі.

⁹ Нечистота на пелені у неї.
    Не думала, що з нею станеться таке.
Всі вражені її падінням, і нікому утішити її.
    Вона благає: «Зглянься, Господи, на мої муки,
    бо ворог переміг мене».

¹⁰ Наклав він руку на усі її скарби.
Вона побачила,
    що погани увійшли в її святиню—храм Господній.
Це саме ті, про кого Ти казав:
    «Вони не повинні вступати до Твого зібрання».

¹¹ Народ її стогне у пошуках хліба.
    Вони свої скарби віддали за харчі,
    щоби лишитися живими.
Говорить Єрусалим:
    «Дивися, Господи, якою нікчемою я стала».

¹² Нехай таке нікого не спіткає,
    хто цим шляхом іде, отож пильнуйте.
Чи є ще біль такий!
    Таке страждання заподіяв Господь мені
    у день Свого палкого гніву.

¹³ Послав вогонь Він з неба на кістки мої,
    зсередини мене він палить.
Напнув тенета, щоб мене зловити, і притяг мене.
    Спустошив Він мене, я геть недужа.

¹⁴ З гріхів моїх зробив ярмо,
    докупи сплетено гріхи Його рукою.
    Воно на шиї в мене і знесилює мене.
Господь віддав мене у руки тих,
    проти кого я встояти не можу.

¹⁵ Господь забракував усіх могутніх воїнів моїх,
    тих, що захищали місто це.
Потім Він військо спорядив,
    щоб воїнів тих згубити.
Наче виноград в давильні,
    Господь потоптав Юдеї цнотливу дочку^[d],
    доки сік, як кров струмив з давильні тієї.

¹⁶ Тому я й плачу, й сльози по щоках течуть.
Далеко ж бо від мене мій розрадник,
    що буде здатний відновити мої сили.
    Сини мої розорені, здолав їх ворог.

¹⁷ Руки простягає Сіон, і нікому розрадити її.
    Господь звелів ворогам Якова оточити її.
    І став Єрусалим огидним серед них.

¹⁸ Зараз Єрусалим говорить:
«Я не послухалась Його,
    тож Він поводиться зі мною справедливо.
Почуйте всі народи, побачте біль мій,
    бо моїх дівчат і хлопців взято всіх в неволю.

¹⁹ Покликала я своїх коханих,
    однак вони всі зрадили мене.
Мої священики й старійшини загинули у місті,
    шукаючи окраєць хліба—сили відновить.

²⁰ О зглянься, Господи, бо я в журбі,
    у мене все всередині палає.
У мене серце обірвалося,
    бо була я непокірна.
На вулицях повбивано дітей,
    а вдома—смерть сама.

²¹ Вони почули стогін мій,
    нема розрадника у мене.
Всі вороги мої почули про біду мою,
    зраділи, що таке мені зробив Ти.
Пришвидши той день, який проголосив Ти,
    щоб і вони зазнали всіх моїх страждань.

²² Нехай все їхнє зло перед Тобою стане,
    будь з ними, як зі мною був Ти за мої гріхи.
    Неміряні мої страждання, хворе моє серце».