Add parallel Print Page Options

Він обожнює Її красу

Які чарівні твої ноги у сандалях,
    шляхетна дочко князя[a].
Цей вигін стегон, немов орнамент,
    що виконаний вправним майстром.
Пупок твій мов та чаша кругла,
    хай завжди повен буде пряного вина.
А твій живіт, неначе сніп пшениці,
    охоплений лілеями довкруги.
А груденята, ніби двоє оленяток,
    немов газелі двоє близнюків.
А шия, мов із слонової кості башта.
    А очі, мов озера у Хешбоні,
    що при воротах Бат-Раввім.
Твій ніс, немов ливанська вежа,
    у бік Дамаска дивиться вона.
А голова, немов гора Кармел,
    волосся хвилі, мов тенетів шовк,
    царя, й того зловити ними можна.
Яка прекрасна і яка розкішна ти,
    любове моя, дочко насолоди!
Струнка й висока наче пальма,
    а груди—ґрона наливні.
Кажу: «Дозволь залізти на ту пальму,
    дозволь мені схопити ці плоди.

Хай груди будуть як ті грона виноградні,
    а запах подиху твого, мов яблук дух.
Уста твої п’янкі, немов вино,
    в мою любов воно струмує ніжно,
    по сонних розтікається устах».

Жінка у відповідь

10 Належу я коханому моєму,
    й до мене звернене його бажання.
11 Прийди, коханий мій, в поля ходімо
    і в селах проведемо ніч.
12 Раненько встанеш і підеш у виноградник.
Давай подивимося, чи виноград розцвів,
    давай подивимось, чи квіт його розкрився,
    давай подивимося, чи зацвів ґранат.
Там я віддам тобі своє кохання.

13 Нам мандрагори[b] віддають свій аромат,
    під нашими дверима—все найкраще.
Коханий мій, я тобі приберегла,
    плоди нові так само, як і давні.

Footnotes

  1. 7:1 дочко князя Або «принцеса».
  2. 7:13 мандрагора Рослина любові. Квітка, коріння якої, вважається, використовувалося як приворотне зілля.