Песнь Соломона 4

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

4 Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Ти прегарна!
    Твої очі, немов голубки за твоїм покривалом.
Твоє волосся грайливе, мов козляток зграйка,
    які спускаються в долину з Ґілеадських гір.
² А твої зуби білі, наче вівці,
    які отарою виходять із купелі.
Народить кожна пару близнюків,
    і жодної неплідної немає.
³ Твої уста, немов червоний шовк,
    слова такі солодкі з них злітають.
За покривалом щоки,
    мов скибочки розтятого гранату.
⁴ Подібна шия до Давидової башти;
    вона трофеями обвішана так рясно,
    відважних воїнів то все щити.
⁵ А груди, ніби двоє оленяток,
    немов газелі двоє близнюків,
    які серед лілей пасуться.
⁶ На гору миррову піду я сам,
    піду на цілі гори фиміаму^[a],
аж доки не зробить день останній подих,
    і не втечуть від нього вечірні тіні.
⁷ Моя кохана, все в тобі прекрасне,
    і в досконалості твоїй немає вад.
⁸ Ходімо із Ливану, наречена,
    давай з Ливану ми повернемось удвох.
Поглянь униз з вершини Амана,
    з вершин Сеніру та Хермону^[b],
    із лігв лев’ячих,
    із леопардових схованок гірських.
⁹ О наречена моя, ти украла моє серце;
    Одним лиш поглядом ти вразила мене,
    о суджена, одним разком намиста.
¹⁰ Прекрасні твої любощі, о сестро^[c].
    Вони, о суджена, вина п’янкіші,
    і запах пахощів твоїх солодший від парфумів.
¹¹ З уст твоїх, люба, солодкий точиться мед,
    під язиком твоїм мед з молоком,
    запах вбрання твого—запах ливанського кедра^[d].
¹² Ти чиста, немов садок за брамою кріпкою,
    ніби водограй закритий.
¹³ Твоя омита шкіра—сад ґранатовий,
    з рясними і добірними плодами, з хною.
¹⁴ Нард і шафран, татарське зілля і кориця,
    духмяний нард, і мирро, і алое,
    і пахощі усі найзапашніші.
¹⁵ Ти, мов криниця у саду,
    колодязь з чистою водою,
    що лине з гір Ливанських.

¹⁶ Північний вітре, пробудись,
    прилинь сюди, південний вітре.
Повій на сад мій, пахощі розвій.
    Нехай прийде до свого саду мій коханий
    і хай він спожива рясні плоди його.