Левит 27

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Обітниці

27 І мовив Господь Мойсею: ² «Скажи дітям Ізраїля: „Якщо хтось дасть обітницю віддати Господу грошову вартість якоїсь особи, ³ то вартість за чоловіка віком від двадцяти до шістдесяти років буде п’ятдесят шекелів срібла за мірою святого шекеля^[a]. ⁴ Якщо це жінка, то ціна буде тридцять шекелів. ⁵ За хлопця віком від п’яти до двадцяти років ціна буде двадцять шекелів, а за дівчинку—десять шекелів. ⁶ За хлопчика віком від одного місяця до п’яти років ціна буде п’ять шекелів срібла, а за дівчинку—три шекеля срібла. ⁷ За людину віком понад п’ятдесят років ціна буде п’ятнадцять шекелів за чоловіка і десять шекелів за жінку.

⁸ Якщо ж він убогий настільки, що не в змозі сплатити таку ціну, то нехай той приведе його до священика, і священик встановить ціну для нього, відповідно до того, на що той, хто дає обітницю, спроможний.

Жертви Господу

⁹ Якщо ж обітниця стосується тварини, яка може бути принесена в жертву Господу, то будь-яка тварина, що приноситься в жертву Господу, буде свята. ¹⁰ І не можна її ні замінити, ні обміняти добру на погану, погану на добру. Якщо ж хтось обміняє тварину, то обидві вони стануть святі.

¹¹ Якщо обітниця стосується якоїсь нечистої тварини, яку не можна приносити в жертву Господу, то слід її принести до священика. ¹² І священик оцінить її, добра вона чи погана. І буде так, як священик установить. ¹³ Якщо ж хтось хоче викупити її^[b], то йому слід додати ще п’яту частину до її вартості.

Вартість оселі

¹⁴ Якщо хтось присвячує свою оселю як святиню Господу, то священик мусить встановити її вартість, добра вона чи погана. І як установить священик, так і буде. ¹⁵ Якщо ж той, хто присвятив свою оселю як святиню, схоче повернути її, то мусить іще додати п’яту частину до вартості її сріблом, і оселя буде його.

Вартість нерухомості

¹⁶ Якщо хтось присвячує як святиню Господу частину землі, якою володіє, то її вартість залежить від того, скільки зерна треба, щоб її засіяти. Це буде п’ятдесят шекелів срібла за кожен гомер^[c] ячменю. ¹⁷ Якщо він присвячує своє поле як святиню в Ювілейний рік, то ціна залишається та сама. ¹⁸ Але якщо хтось присвячує своє поле як святиню після Ювілею, то священик підрахує його вартість відповідно до кількості років, що залишилися до наступного Ювілейного року, і вартість знизиться.

¹⁹ Якщо ж той, хто присвячує своє поле, схоче викупити його, то мусить додати п’яту частину до його вартості сріблом, і воно залишиться йому. ²⁰ Якщо він не викупить поля й продасть його іншому, то його вже викупити не можна. ²¹ Коли поле звільниться в Ювілейний рік, то воно стане святинею як земля, яка приноситься у жертву Господу як особлива жертва. І стане вона власністю священиків.

²² Якщо хтось присвятить Господу куплену землю, що не є часткою його спадщини^[d], ²³ то священик мусить підрахувати її вартість до Ювілейного року, і той чоловік повинен сплатити цю вартість того ж дня, і буде це священним для Господа. ²⁴ В Ювілейний рік земля відійде до власника, в якого була куплена, хто має право власності на цю землю.

²⁵ Будь-яка оцінка мусить бути здійснена відповідно до шекеля Святого місця. І шекель мусить відповідати двадцяти ґерам^[e].

Вартість худоби

²⁶ Первістків тварин, чи то бичок, чи ягня, не можна присвячувати Господу, бо вони вже від народження належать Йому. ²⁷ Але якщо тварина нечиста, її можна викупити за встановлену за неї ціну і ще додати п’яту частину. Якщо ж її не викуплено, то можна її продати за встановлену ціну.

Особливі жертви

²⁸ Будь-яка особлива жертва, що повністю присвячується Господу, з того що хтось має, чи то людина, чи худоба, чи поле з родинної власності, не може бути продана. Її не можна викупити. Все, що повністю присвячується, є великою святинею Господньою.

²⁹ Жодна людина, яку повністю присвятили Господові, не може бути викуплена. Її слід віддати на смерть. ³⁰ Десятина всього, що дає земля, належить Господу—чи то зерно, чи плоди з дерев. Це святиня Господня. ³¹ Якщо хтось забажає викупити свою десятину, то мусить додати ще п’яту частину до неї.

³² Десята тварина зі стада чи отари, кожна десята, що пройде під пастуховою палицею, буде святинею Господньою. ³³ Не слід оглядати, чи добра та тварина, чи погана. Не слід її міняти. Якщо хтось її замінить, то обидві тварини стануть святинею, і їх не можна викупати”».

³⁴ Ось ті заповіді, що Господь переказав Мойсею для дітей Ізраїлю на горі Синай.