Исаия 49

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

³ Сказав Господь мені: «Слуга ти Мій,
    Ізраїлю, прославлюсь Я тобою».

⁴ А я подумав: «Даремно я трудився тяжко,
    віддав всі сили марно, надаремне.
Але не сумніваюсь,
    що Господь мені віддасть належне,
    Він вирішить, що дати мені як нагороду».
⁵ Господь створив мене в утробі,
    щоб Його слугою був я.
Щоб Якова народ повернув до Нього,
    щоб Ізраїль зібрався до Нього.
В очах Господніх шану мав,
    Бог мій силою Своєю наділив мене.

⁶ Тепер Він каже: «Немає важливішого слуги для Мене,
    тож Я повинен повернути Якова народ,
    народ Ізраїлю вцілілий повернуть додому.
Зроблю тебе Я світлом для решти народів,
    щоб порятунок Мій дійшов у всі кінці землі».

⁷ Ось що сказав Господь Святий,
    Визволитель Ізраїлю тому,
кого народ зневажив, зненавидів,
    тому, хто є рабом царів:
«Царі, побачивши тебе, на ноги підведуться,
    правителі поклони будуть бити».

¹² Погляньте, поспішають люди із далеких мандрів,
    ідуть і з півночі, і з заходу додому,
    а дехто—з Асуанської землі (Єгипту)».

¹³ Співайте, небеса, возрадуйся, щаслива земле,
    наповніться веселими піснями, гори.
Тому що втішив Свій народ Господь,
    Він співчуває бідакам Своїм.

¹⁵ Господь сказав:
«Хіба забути жінка може дитинча своє,
    чи може не жаліть дитя, що народила?
    Якби вона й могла забути, то Я повіки не забуду.
¹⁶ Поглянь, твоє ім’я тавровано вже на Моїх руках,
    я думаю про Тебе без зупинки^[a].
¹⁷ До тебе діти твої рідні поспішають,
    від тебе підуть всі, хто руйнував тебе і мучив.
¹⁸ Зведи угору зір, кинь погляд пильний.
    Всі твої діти гуртуються і йдуть до тебе».
Господь сказав: «Так само правда, як і те, що Я живу,
    ти їх носитимеш, як діадему,
    ти їх вдягатимеш, мов наречена.

¹⁹ Я справді зруйнував тебе й понівечив,
    тебе на землю Я пожбурив,
але тепер твоя земля наповниться людьми,
    на її теренах вони тіснитись будуть.
    Підуть у небуття усі, хто руйнував її.
²⁰ Народжені на чужині, твої нащадки
    до тебе якось завітають і промовлять:
„Нам тісно тут, замало місця,
    дай ще землі нам, щоби селитись ми могли”.
²¹ Тоді себе на самоті спитаєш:
    „Хто народив мені усіх дітей?
Я втратила своїх дітей, не можу мати інших,
    була у вигнанні, поневірялась у краях чужих.
Хто ж виростив, підняв на ноги цих синів?
    Самотньою лишилась я, то звідкіля ж вони прийшли?”»

²² Ось що сказав Господь, мій Володар:
    «Я помахом руки народам знак подам,
    Я стяг звитяжний піднесу, щоб кожен бачив.
До тебе принесуть синів в обіймах,
    дочок твоїх тобі доставлять на плечах.
²³ Царі навчатимуть твоїх дітей,
    про них царівни піклуватись будуть.
Вони вклонятимуться тобі низько
    і цілуватимуть підошви ніг твоїх.
Тоді ти зрозумієш: Я—Господь,
    не розчарується ніхто, хто в Мене вірить».

²⁴ Чи можна в переможця відібрати здобич,
    або відбити полоненого, щоб той утік?
²⁵ Ось що Господь говорить:
    «Так, відберуть у переможців полонених,
    повернуться трофеї тим, кому належали раніше.
Я власноруч піду на ворогів твоїх,
    щоб врятувати твоїх дітей.
²⁶ Я змушу ворогів твоїх давитися своєю плоттю,
    від крові власної сп’яніти, наче від вина.
І зрозуміють всі, що Я—Господь, твій Рятівник,
    твій Визволитель, Бог Якова могутній».