Екклесиаст 2

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Марнота людських зусиль

2 Сказав я собі: «Нумо спробую спізнати радість, віднайти, що є добро». Але й це марнота. ² Щодо сміху, я сказав: «Безумство»,—щодо розваг: «Яка з них користь?» ³ Вином я намагався звеселити тіло, та розум керувався мудрістю, спиняв нерозважливість, доки не побачу, що саме й де шукати, що дало б людині снагу прожити дні її життя під небесами. ⁴ Я звершив величні справи. Я звів будівлі й насадив виноградники для себе. ⁵ Я виростив сади й розбив парки. Яких тільки дерев не було в тих садах! ⁶ Я викопав водойми для себе й брав звідти воду, щоб поливати квітучі дерева. ⁷ Я купив рабів і рабинь, і були раби, що народилися в моєму домі. А ще я мав численну худобу: корів та овець—більше, ніж будь у кого, хто жив до мене в Єрусалимі. ⁸ Я нагромадив срібло й золото для себе, зібрав скарби царів та земель. Я оточив себе співаками й співачками, спізнав чоловічу насолоду. ⁹ Я перевершив усіх, хто жив до мене в Єрусалимі. Справді, мене не зраджувала мудрість. ¹⁰ Не відмовляв собі ні в чому, хоч би на що ні кинув оком. Тішив серце всім, чого бажав. Душа раділа з усього, що я робив. Таку винагороду мав за працю. ¹¹ Тоді озирнувся на діла рук своїх, на все, заради чого працював. Я зрозумів, що все те було марним, немов шукав я вітра в полі. Нічого не здобудеш путнього під сонцем^[a].

¹² Я знову взявся розмірковувати над мудрістю, над глупотою і безумством. Чого ще може досягти той, хто успадкував престол? Лише того ж, що зробили й попередні правителі^[b]. ¹³ І я дійшов того, що мудрість переважить глупоту, як має переваги світло над пітьмою. ¹⁴ Для розумного мудрість, як очі, а дурень простує в пітьмі.

Та зародилася в мене думка, що однаковий жереб випаде обом: обох спіткає неминуча смерть. ¹⁵ Тож я сказав собі: «На мене теж чатує доля дурня. Навіщо мені бути мудрим, прозорливим?» І я сказав собі, що це теж марнота. ¹⁶ Пам’ять не житиме вічно ні про мудрого, ні про дурня. Прийдешні забудуть про обох. То як же може таке бути, щоб мудрий помер не так само, як і дурень? ¹⁷ От і зненавидів я життя, бо все, що в ньому було, викликало в мене огиду. Адже все марне, як ловити вітер в полі.

¹⁸ Я зненавидів плоди тяжкої праці, заради яких гнув спину. Адже мені доведеться залишити їх тим, хто прийде після мене. ¹⁹ А хто знає, бути йому мудрим, чи дурним? Але ж він матиме владу над усім тим, заради чого я так тяжко трудився на цьому світі, заради чого я набирався мудрості. Це також безглуздо. ²⁰ І засмутилося моє серце, споглядаючи, скільки я напрацював на цьому світі. ²¹ Хоч людина й працює, вкладаючи мудрість, знання та вміння, вона передає все це тому, хто заради цього палець об палець не вдарив. В цьому також вбачаю марноту й велике зло. ²² Що ж випадає людині за всю ту працю, той піт, пролитий на цьому світі? ²³ Адже все її життя—то біль, а всі її заняття—печаль. Навіть уночі розум людини не відпочиває. І в цьому марнота.

Усе добро—від Бога

²⁴ Немає нічого кращого для людини, ніж їсти й пити й шукати в праці задоволення. І це також, як я побачив, іде від руки Господньої. ²⁵ Бо хто може їсти й хто може веселитися, якщо не я^[c]? ²⁶ Адже тому, хто милий Господу, Він дарує мудрість, знання й радощі, а грішнику Він доручає нагромаджувати й примножувати добро, щоб передати тому, хто Господу милий. Отже, це також марно, як ганятися за вітром у полі.