Второзаконие 32

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

⁴ Він—Скеля. Досконалі Його справи,
    бо всі Його дороги справедливі.
Бог вірний, Він не чинить кривди,
    Він чесний й праведний.
⁵ Вони чинили проти Нього кривду,
    і більш вони Йому не діти через всі гріхи свої,
    спотворене, зрадливе покоління.
⁶ Хіба ж то так віддячувати Господу,
    дурний народе, нетямущий?
Хіба ж не твій Він Батько, не Творець,
    Який створив і сформував тебе?

⁷ Згадай ті давні дні.
    Подумай про літа, що вже давно минули.
Спитай у батька, він тобі розкаже,
    спитай старійшин, ті повідають тобі.
⁸ Коли Всевишній дав народам їхні землі,
    коли Він людство розділив,
Він встановив кордони між народами,
    за числом Ангелів^[a].
⁹ Але Господня частка—це Його народ.
    Господній спадок—Яків.

¹⁰ Господь знайшов його у краю пустельнім,
    у голих і незвіданих пустельних землях.
Він прикрив його й піклувався ним,
    Він його беріг, немов зіницю ока.
¹¹ Немов орел, що над гніздом літає,
    і поруч з пташенятами кружляє.
Він крила простирає щоб підтримать їх,
    і нести на своєму пір’ї.
¹² Господь один вів Якова.
    І жодного чужого бога не було.
¹³ Провів його через гірську країну
    і годував його плодами поля.
Він медом годував його зі скель,
    олією із каменя твердого.
¹⁴ Від череди давав Він масло,
    від отари—молоко із жиром від ягнят й баранів із Башану,
    й козлів разом з зерном добірним,
    і пив вино ти з крові винограду.

¹⁵ Та погладкішав Єшурун^[b] і вибрикнув.
    Він став гладкий, вгодований і повний,
    покинув Бога, що створив його.
¹⁶ Зневажив Скелю, що Його порятувала.
    Вони розгнівали Його чужими богами.
    Вони Його гидотами роздратували.
¹⁷ Вони приносили жертви бовванам, що Богом не були,
    богам, яких вони не знали,
    та новим, які з’явились нещодавно.
    Батьки твої про них не знали.
¹⁸ Забув ти Скелю, що життя тобі дала.
    Забув ти Бога, що тебе у муках породив.

¹⁹ Господь побачив і відринув їх,
    сини й дочки Його роздратували.
²⁰ І мовив Він: «На них Я і не гляну.
    Побачу Я, яка їм буде доля.
Вони зіпсований народ, то діти,
    які до батька вірності не мають.
²¹ Вони мене розгнівали своїми небогами,
    нікчемними бовванами своїми розлютили.
Тож нелюдами розлучу Я їх,
    Я їх розгніваю лихим народом.
²² Бо розгорівся вже вогонь Мого гніву,
    палає він до підземелля мертвих.
І пожере він землю із її плодами,
    й запалить він підніжжя гір.

²³ Я наведу на них нещастя.
    Я проти них нашлю всі Мої стріли.
²⁴ Вони заслабнуть від голодомору,
    їх пожеруть страшні хвороби й лютий жар.
Нашлю на них Я диких звірів
    із гадами отруйними разом.
²⁵ По вулицях на них чигає меч разючий,
    а по оселях—жах.
Ворог вб’є і хлопців і дівчат,
    і немовлят разом з дідами сивими».

²⁶ Сказав Я: «Вигублю Я їх,
    зітру про них всі згадки серед людства.
²⁷ Боявся Я, що їхні вороги мене розлютять,
    що їхні вороги все перекрутять, що скажуть:
    „Ми перемогли самі, Господь нічого не робив цього”».

²⁸ Адже вони народ, який не має глузду
    і розуміння в них ніякого нема.
²⁹ Якби вони були мудріші, то збагнули б,
    то зрозуміли б те, який кінець на них чекає!
³⁰ Як може воїн переслідувати тисячу,
    як можуть двоє змусити втекти велике військо,
    якщо лиш їхня Скеля їх не видала,
    якщо Господь їх не покинув.
³¹ Бо їхня скеля не така, як наша Скеля,
    і навіть вороги те можуть розсудити.
³² Поля й виноградники будуть зруйновані,
    наче Содом і Ґоморра.
Їхній виноград—отруєний,
    гіркі на ньому грона.
³³ Вино у них—гадюча отрута,
    смертельна отрута кобри.

³⁴ Цю кару Я ховав ретельно,
    приховував її в Своїй скарбниці.
³⁵ Я покараю їх і відплачу.
    Вже скоро послизнуться ноги їхні.
Надходить час стражданням їхнім.
    І кара їхня наближається уже.

³⁶ Господь судитиме народ Свій,
    Він милосердя матиме до слуг Своїх,
коли побачить Він, що сила їхня зникла,
    і не лишилось жодного, ні вільного, ані раба.
³⁷ Тоді Він скаже: «Де ж ті їхні боги,
    де камінь, у якому все шукали порятунку?
³⁸ Де боги ті, що їли жир пожертв,
    пили вино, принесене в пожертву?
    Хай встануть, допоможуть вам, хай захистять вас.

³⁹ Дивіться, отже, Я є Бог. Немає бога, окрім Мене.
    Я і вбиваю, і даю життя. Я рани завдаю, і Я зціляю,
    нікому врятуватися від рук Моїх не вдасться.
⁴⁰ Підводжу руку Я Свою до неба і кажу:
    „Так само правда це, як те, що Я живу повік”.
⁴¹ Я вигострю блискучого Свого меча
    візьму Я в руку справедливість.
Я покараю ворогів Своїх,
    тим відплачу Я, хто Мене ненавидить.
⁴² Я Свої стріли кров’ю напою,
    Я нагодую меч Мій плоттю
    і кров’ю вбитих, полонених,
    і головами тих вельмож ворожих.

⁴³ Хваліть Його народ, народи,
    бо Він відплатить вам за кров рабів Своїх,
Він покарає ворогів Своїх,
    очистить землю для Свого народу».